До Дня української мови і писемності було проведено хвилинку-цікавинку "Мандруємо в Країну Слова" з учнями 5-6 класів. 

Мово Дніпра і Карпат, і Великого Степу, 
Диво ж моє! 
Стільки перлин, 
Слів-діамантів ясних...

  Ми маємо незліченні скарби-слова народної мови. Без народної мови, без її говірок, різноманітних говорів і нарічь не було б літературної мови, бо ж літературна мова створюється на основі кількох діалектів.

Немає Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина...

Як прислів'я чудове,

йде від роду до роду,

що народ — зодчий мови,

мова — зодчий народу...

   Година поезії 
"Україна - це пісня, танок запальний
рушники - обереги в хаті"

   

   Під такою назвою було проведено годину поезії, яка була присвячена Дню Незалежності. На заході учні школи прочитали вірші для дорослих.

Сьогодні свято нашого народу,

Свято України і її роду. 

І як з давніх пір у нас ведеться,

Хліб святий до свята до свята знов печеться.

Хлібом сіллю вас ми зустрічаєм,

І у нас на святі всіх вітаєм.

Ми варті кращого життя і долі, 

Бо щирий, працьовитий наш народ, 

Ми українці завжди прагнуло до волі

І навпіл не розділити нас ніколи!

Бо в нас єдина мова калинова,

Весела пісня і Тарасовий Кобзар!

А мати вишивала рушники

Думками й українськими піснями,

І слалися дорогами нитки,

І йшли по цих дорогах дні за днями.

Життя з них починається, і доля,

І зустріч, і прощання, і розлуки,

І житні колоски на тому полі,

Де сонце гладить материні руки

Проходять і тепер безодні ночі

Ті рушники, волошками розшиті,

І дивляться з них материні очі,

І чорнобривці, росами умиті.

На годині поезії була виставка рушників 

   Під час літніх канікул з молодшими класами було проведено хвилинку-веселинку "Літня пора, засмагай дітвора". Найкраща пора для дітей - літні канікули. Це той час, коли можна довго спати, засмагати, відпочивати, багато гратись. Кожна пора року має свою чарівність і красу, незбагненний світ природи завжди приваблює дітей. Під час хвилинки-веселинки діти читали вірші, відгадували загадки, просто мандрували в чарівний світ літніх місяців. Під час цього заходу діти ознайомились із інформацією і фотоматеріалами про Діснейленд та його діяльність, адже, 17 липня цього року виповнилось 60 років від дня створення розважального парку у Каліфорнії.

       

    

     

Вечір "Наш край - історії скарбниця, 

тут б'ється серце Кобзаря"

Наш Тарасе, наш мудрий Кобзарю,

Подивись на Вкраїну з небес,

Пригорнувшись душею до Рідного Слова,

У серцях ти нащадків воскрес.

     В Іванчицівській бібліотеці був проведений вечір, присвячений Т.Г. Шевченку. Його ім'я увібрало в себе живу душу народу, стало частиною його життя. Його поезія вже багато років викликає в українського народу почуття гідності і захоплення своєю красою, своєю революційною силою, народною мудрістю.

     Служiнню рiднiй Украïнi Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навiть своє життя. Вся його творчiсть пройнята палкою любов'ю до Батькiвщини, до рiдного народу. Не одне поколiння вчилося у Тараса любити рiдний край, слу жити йому, боротися за свою свободу. Для поета власна доля, особисте щастя було у долi i щастi рiдного краю. 

Свою Україну любіть. 

Любіть її… во врем'я люте,

 В остатню, тяжкую мінуту 

За неї Господа моліть.

                                              Т.Г.Шевченко

В Іванчицівській школі відбулася зустріч з учасником АТО Бараном Ярославом.

Краєзнавча історія 
для обласного онлайн-конкурсу 
“Найкращий куточок Волині”
від учня 9 класу ЗОШ І-ІІ ст. с. Іванчиці
Романюк Олега

Іванчиці - найкраще село,

На Волині воно розцвіло.

Я в нім народився,

В ньому я живу.

Гордився, горджуся,

Найкращим зову.

   Для кожної людини найсвятішим, найдорожчим є той край, де вона почула перші звуки колискової матері, де милувалася мальовничою природою. Волинський край оповитий легендами. З давнини вони передаються з уст в уста.

  Існує дві легенди про походження назви села Іванчиці. Перша оповідає про те, що село назване в честь кріпака Івана і чого доньки Іванки, а друга - в честь панів Іваницьких, які проживали на його території.

  Історичною пам'яткою в селі є 350-річна липа, під якою, за легендою, відпочивав Богдан Хмельницький.

350-річна липа в с. Іванчиці

  Духовним джерелом села є храм Всіх Святих.

Храм Всіх Святих

 Найбільшим скарбом села є його жителі. В Іванчицях проживав художник, поет, патріот Ярощук Іван Степанович. В юнацькі роки за вірші і малюнки на владу був засуджений  на 11 років каторжних робіт. З 1956 року зберегла сестра Марія 5 листів від поета, які були опубліковані через 47 років в книгу "Шедеври написані рукою і серцем".

Брат Івана Степановича, Олександр Степанович, із дружиною

Мотрею Йосипівною і правнуком біля картини

"Мав дар художника, письменника, поета,

Що на душі – в словах і в фарбах виливав!" - так написала племінниця Віра про свого дядька Івана у вірші "Пам’яті Івана Ярощука".

Картини художника

 Також в Іванчицях народилась Синя Надія Антонівна, яка стала вчителем географії, а потім заслуженим вчителем України, вчителем вищої категорії; народився і проживає Носарчук Леонід Михайловий,  колишній вчитель фізичної культури, майстер спорту з легкої атлетики, чемпіон України по бігу на дистанції 100-200 м.

   Великих успіхів у спорті здобули Грилюк Олександр і брати-футболісти Дмитруки Ігор і Дмитро.

   

Носарчук Л.М., Дмитрук Ігор, Грилюк Олександр

 

Час ніколи не загоїть рану, цей одвічний біль Афганістану

  Година пам'яті "Час ніколи не загоїть рану, цей одвічний біль Афганістану..." була проведена в бібліотеці для учнів старших класів і в Соціальному офісі для дорослих. 15 лютого кожного року ми низько схиляємо голови і вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав. Минуло з того часу багато років, як обмежений контингент тодішніх радянських військ вступив на землю Афганістану. Війна тривала майже 10 років. Наші солдати йшли не вбивати, а захищати нове життя і зараз ніщо не може затьмарити світлий образ воїна, який виконував наказ, робив все можливе, аби спинити кровопролиття.

  Навіть його величність Час, якому ніби все на світі підвладно не може втамувати біль в серцях матерів, чиї сини полягли на полі брані у далекій від рідної землі країні. Цей біль тільки посилюється від усвідомлення того, що їхні діти - колись молоді, енергійні, сильні, яким ще б жити і жити, і розбудовувати свою державу - загинули.

  Ми будемо вічно пам'ятати воїнів афганців, своїх односельчан, синів Волині, всієї України, чиє життя було обпалено полум'ям бойової юності, про тих бойових побратимів, які повернулися в рідну землю пам'ятниками і обелісками.

Затис рукою хлопець рану,

А кров між пальцями біжить,

Мені вмирати рано-рано,

Я хочу жити, жити, жить...

На землі Афганістану життя обірвано.

Друзі завжди будуть тебе пам'ятати,

Мужність і відвагу твою цінувати.

  Воїн афганець, поет Василь Слапчук, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка свої вірші присвячує своїм бойовим побратимам.

Як довго ця війна тривали?

Ні, не забути нам її.

ми будем довго пам'ятати,

і вам забути не дамо.

  В нашому селі проживає воїн-афганець Семенюк Олександр Миколайович. З вересня 1982 по 1984 рік він служив в Афганістані, нагороджений медалями за Бойові заслуги, за Оборону міста Пешевар. На дозвіллі доглядає онуків, вишиває бісером ікони і плете кошики з лози.

   

"На Аскольдовій могилі України цвіт..."

  Під такою назвою було проведено історичну хвилину для учнів старших класів. 

  Від трагічної події, яка відбулася наприкінці січня 1918 року, нас віддалятиме скоро вже сотня років. Україна зазнала багато змін. Ми завжди повертаємось у згадках до бою під Крутами.

  Погано озброєні юнаки 15-17-ти років, вступивши в нерівний бій, загинули, тим самим здобули безсмертя.

  Крути - це перший етап боротьби великої боротьби українського народу за визволення. Ми зобов'язані зберегти у собі той вічний вогонь, ту неосяжну любов до Батьківщини, яку мали в собі юні герої Крут, які без жалю поклали на вівтар Вітчизни своє життя.

  У 2006 році побудували пам'ятник героям Крут у місті Луцьку.

  На станції Крути також побудовано меморіал героям.

  Пам'ятаймо про їхній надзвичайний подвиг. Шануймо пам'ять!

Історія села Іванчиці

   Іванчиці село Рожищенського району, Волинської області. Знаходиться по обидва боки річки Серни (ліва притока річки Стир ) за 15 км. до районного центру м. Рожище і 14 км. до обласного центру м. Луцька. Має автобусне сполучення з м. Луцьк, Рожище і Торчин . Населення 320 чоловік.

   01.01.2009р. входить до складу Іванчицівської сільської Ради. Належить до протоволинських поселень , де виявлено в північно-східній частині села в урвищі Буківське на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега р.Серни висотою 8-10 метрів над рівнем заплави та за 150 метрів на південь від шосейної дороги. Багатошарове поселення кимерійськошуцінецько-померівської культури нежинецької групи ранньозалізного часу і древньоруського періоду XI-XIII ст. Уперше про с.Іванчиці згадували у літописах 1530 р. під назвою Іванчичи . Це було поселення при м.Шепель 1583р. - під назвою Іванчиці в селі жили пани Іваницькі, звідси і походить назва Іванчиці. В селі був створений ірланським будівничим Діонісеєм Міглером парк в стилі ампір. Єдиним світком цього визначного дива залишилась 330 річна липа - серцелиста її висота сягає 25 метрів, діаметр стовба 1,5 метра , крона 20 метрів . Це історична пам'ятка республіканського значення. Є припущення, що під цією липою відпочивав Б. Хмельницький. Під час революції 1905-1907 p.p. відбулись виступи селян, які відмовлялися збирати урожай на поміщицьких землях. В роки Великої Вітчизняної війни в селі діяла атифашистська підпільна група. Організатором якої був М.З. Піщев. Фашистськими загарбниками було убито 42 чоловіки, спалено 241 будинок. На фронтах боролось 196 чоловік, 132 нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. На фронтах загинуло 40 чоловік.

    У селі діють: загальосвітня школа фельшерсько-акушерський пункт, магазин господарських і продовольчих товарів, а також храм Всіх Святих.

   В вересні 1949 року організовано колгосп « Червоноармієць », який в 1968 році було перейменовано на « Тімірязєва ». Після ліквідації якого 1993 році створено КСП -головою Томишинець М.П. (1959 р.н.) З 1963 -1981 p.p. головою колгоспу був Цюпак Ю.Й. (1919 -1995 p.p.). Село Іванчиці славиться своїми трудівниками.  Високими надоями молока прославились доярки колгоспу Ярощук Мотря, Тодрович Віра, Романюк Тетяна. Механізатори колгоспу - Савіцкий Віктор, брати Семенюки (В'ячеслав, Василь, Ростислав) - нагороджені грамотами і орденами. Бригадир колгоспу Ляшук Антон нагороджений орденом Леніна.

Семенюк Я.С.

   Великий вклад в виховання підростаючого покоління села внесли вчителі - Вознюк О.М., Туревич Т.П., Паруха Г.П.. Також в Іванчицях: народилась Синя Надія Антонівна, яка стала вчителем географії, а потім заслуженим вчителем України, вчителем вищої категорії; народився і проживає Носарчук Леонід Михайловий  колишній вчитель фізичної культури, майстер спорту з легкої атлетики, чемпіон України по бігу на дистанції 100-200 м. Всім своїм досягненням по спорту він завдячує вчителю Парусі Ганні Петрівні : "Я з рук твої давно пішов у люди в життя бурхливе... Учитель мій тебе я не забуду, моєї юності радісна зоря."

Синя Н.А.

Носарчук Л.М.

   Великих успіхів у спорті здобули Грилюк Олександр і брати-футболісти Дмитруки Ігор і Дмитро.  

Грилюк Олександр

Нагороди Грилюка Олександра

Брати Дмитруки

Нагороди Дмитрука Ігора

Історія бібліотеки-філії села Іванчиці

   Культурним інформаційним центром села Іванчиці є бібліотека. З 1952 року бібліотека знаходилась в дерев'яному будинку і центрі села біля сільської ради. В цьому будинку були два класи сільської школи, а з другого відділення пошти. Бібліотека займала одну невелику кімнату. В 1971 році пошту перевели в село Уляники, і бібліотека стала двокімнатною. В різні роки в бібліотеці працювали:

 - з червня 1952 - Білінц Марія;

 - з серпня 1952 по 1955 роки - Сойко Лідія;

 - з 1955 по 1960 роки - Баран Зіна;

 - з 1960 по 1970 роки - Марценюк Євгенія;

 - з 1971 по 1972 роки - Пінчук Олексій;

 - з червня 1972 по серпень 1972 року - Овруцька Антоніна;

 - з 20 серпня 1972 року - Романюк Лілія.

   В 1976 році побудовано новий клуб, куди було перенесено і бібліотеку.

   

   

Книжкові виставки бібліотеки: