Час ніколи не загоїть рану, цей одвічний біль Афганістану

  Година пам'яті "Час ніколи не загоїть рану, цей одвічний біль Афганістану..." була проведена в бібліотеці для учнів старших класів і в Соціальному офісі для дорослих. 15 лютого кожного року ми низько схиляємо голови і вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав. Минуло з того часу багато років, як обмежений контингент тодішніх радянських військ вступив на землю Афганістану. Війна тривала майже 10 років. Наші солдати йшли не вбивати, а захищати нове життя і зараз ніщо не може затьмарити світлий образ воїна, який виконував наказ, робив все можливе, аби спинити кровопролиття.

  Навіть його величність Час, якому ніби все на світі підвладно не може втамувати біль в серцях матерів, чиї сини полягли на полі брані у далекій від рідної землі країні. Цей біль тільки посилюється від усвідомлення того, що їхні діти - колись молоді, енергійні, сильні, яким ще б жити і жити, і розбудовувати свою державу - загинули.

  Ми будемо вічно пам'ятати воїнів афганців, своїх односельчан, синів Волині, всієї України, чиє життя було обпалено полум'ям бойової юності, про тих бойових побратимів, які повернулися в рідну землю пам'ятниками і обелісками.

Затис рукою хлопець рану,

А кров між пальцями біжить,

Мені вмирати рано-рано,

Я хочу жити, жити, жить...

На землі Афганістану життя обірвано.

Друзі завжди будуть тебе пам'ятати,

Мужність і відвагу твою цінувати.

  Воїн афганець, поет Василь Слапчук, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка свої вірші присвячує своїм бойовим побратимам.

Як довго ця війна тривали?

Ні, не забути нам її.

ми будем довго пам'ятати,

і вам забути не дамо.

  В нашому селі проживає воїн-афганець Семенюк Олександр Миколайович. З вересня 1982 по 1984 рік він служив в Афганістані, нагороджений медалями за Бойові заслуги, за Оборону міста Пешевар. На дозвіллі доглядає онуків, вишиває бісером ікони і плете кошики з лози.